Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.
А жизнь идет и все без корректур,
и как напишешь, так уже и будет.
Пусть не страшит досадная строка.
Прозрений не пугайся, в них лекарство —
это сердца вехи.
Не бойся правды, хоть она горька,
и всех печалей, хоть они, как реки.
Людскую душу бойся обобрать:
Предашь однажды — и уже навеки.
Пояснение к цитате:
Перевод Татьяны Гордиенко.