Вона тим небом у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так – то не знайшлося маляра.
Все якось так – то горе, то біда.
І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, –
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки…
О, как же мама грезила тем небом!
Была она красива, молода!
Пришёл художник слабый, неумелый,
Всё как-то так – то горе, то беда.
Орнаменты поблёкли на посуде,
Отец в унынье впал, прошли года, –
И нет над ней теперь ни потолка, ни буден,
А есть лишь небо, звезды, облака…